* * * * * *
Для молитви я схилю коліна
І заплачу, просто як дитя.
Я сьогодні – грішна Магдалина –
Виливаю душу каяттям.
Ти величний у вінці терновім!
Ти прекраснай у тяжкім стражданні!
По чолу стіка струмочок крові,
А в очах прощення, не прощання!
І Пілат промовить: “Ессе Hоmо!”,
Прошепоче сотник: “Божий Син…”
Через хрест лежить мій шлях додому,
У небесну яснооку синь.
Ти прости мені, Стражденний Боже,
За непослух, гордощі, байдужість.
Я до Тебе, Господи, приношу
Душу, що за раєм вперто тужить.
Чорний гріх, немовби чорну хмару,
Розігнав з Голгофи крик: ”Звершилось!”
І зникають привиди-примари.
Я сьогодні вдруге народилась.
Для молитви я схилю коліна
І заплачу, просто як дитя.
Бо сьогодні грішна Магдалина
У Христі знайшла нове життя!

* * *
Я дивлюся на стару ікону
Ніби на забуту таємницю.
У німому, тихому поклоні
Хочу я до ніг Твоїх схилиться.

Бачу очі втомлено-тривожні,
Що питають лагідно і ніжно;
А Тобі лукавити не можна:
Я нещасна, зранена і грішна.

Сподіваюсь докору німого.
Зізнаюся, каюся, благаю
Не чекаю милості від Бога…
Лиш хустинку у долоні бгаю.

Ти стираєш таємничі грані
Сходиш з вічності чи, може, лиш з ікони,
Щоб зцілити невигойні рани,
Пригорнути любляче до лона.

***
Я зі злом сам на сам не залишена,
Я шукаю в Тобі притулку,
Я шукаю в Тобі потішення,
Бачиш рани, синці та гулі?

Бачиш духу мого знекрилення,
Бачиш, як манівцем блукаю?
Я шукаю у Тебе зцілення,
Розуміння, тепла шукаю.

Я не знаю куди податися,
Ти один лиш у мене, Господи!
Світ не хоче зі мною знатися,
Я приношу до Тебе клопоти.

Я шукаю в Тобі потішення…
Ні, душа Тебе просто шука!
Мій Ісусе, Ти знаєш рішення,
Наді мною Твоя рука!

***
Як свічка, вечір догоря,
Он покотилася зоря,
Застигли сни на підвіконні…
О Господи, скажи мені,
Чому завжди, чому сумні
У Тебе очі на іконі.

Увечері над Писанням
Немає слів. Лиш сльози, сльози, сльози…
Шепочу тужно я чужі молитви.
Вогкі від сліз моїх ще й досі
Псалми Давида.
“Не карай мене, Господи, в гніві Своїм…”
“…Бо не впустиш моєї душі до шеолу.”
І я також благаю Тебе, Елогім!
Серця голос від відчаю кволий:
Я шукаю надії – надії нема,
Є лиш ніч, темна ніч, згасли зорі…
Я лишилась сама, я сама, я сама
В болі, в горі.
“Не покинь мене, Господи..!” Ти ж обіцяв
Стати прихистком, стати притулком!..
Я загублена драхма, заблукла вівця…
Простягаю до неба руки
І шепочу слова із чужих молитов,
Разом з ними Твої обітниці.
“Хто живе під покровом Всевишнього, хто…”
У тіні я Твоєї десниці.

***
“Прийдіть до Мене…”
Я до Тебе йду
Знеможена, знекрилена, розбита.
Бо вкрали хмари синьооке небо,
Грозою збите ще зелене жито.
Я у пітьмі. Самотня і чужа
Усім на світі і сама собі.
Танцює доля в лезові ножа,
Танцює смерть-приречення в юрбі.
До Тебе йду я босоніж по склу.
До Тебе йду у відчаї й надії.
І Божий промінь розганя імлу,
І я співаю, і дитям радію.
Крізь біль руїни чую Твою руку,
Крізь темні хмари бачу усміх Твій.
Тікають геть криваво-чорні круки.
І діамант сльози тікає з вій.